ОСТЕОПАТІЯ І ЕНДОМЕТРІОЗ

Ендометріоз – доволі поширена проблема у жінок. Назву захворювання отримало від слова ендометрій, що означає внутрішня слизова оболонка в матці. Ендометріоз з’являється, коли внутрішня слизова оболонка розростається поза порожниною матки, на інших органах, наприклад, кишківнику.

Лікування ендометріозу в основному базується на хірургічній та/або гормональній терапії. Однак в контексті контролю симптомів важливу роль відіграють підтримуючі альтернативи. У зв’язку із недостатністю одного тільки лікувального підходу, важливо, щоб пацієнти мали доступ до додаткової терапії, доповнюючих та перспективних заходів підтримки. Разом зі зміною способу життя (дієта, спорт, зменшення стресу тощо) остеопатичне лікування зарекомендувало себе як ефективний метод лікування.

Змінні впливи соматики і психіки при виникненні ендометріозного болю

Визначення терміну

Остеопатія – це цілісна форма мануальної терапії, у якій застосовуються спеціальні методики для лікування та усунення дисфункцій в опорно-руховому апараті та внутрішніх органах. Лікувальні техніки остеопатії застосовуються для лікування ортопедичних, а також внутрішніх (гінекологічних) захворювань. 

Розвиток больового синдрому при ендометріозі – взаємодія соматики і психіки

З остеопатичної точки зору соматична дисфункція характеризується наступними ознаками:

• Трофічні зміни
• Асиметрія
• Зміна чутливості тканинних структур

Залежно від того, які анатомічні структури розглядаються, та від постульованих функціональних механізмів, остеопатію можна розділяють на 3 сфери:

Перебіг остеопатичного лікування

Під час збору даних з’ясовують наявність в анамнезі травм або захворювань опорно-рухового апарату, захворювань або перенесених операцій органів черевної порожнини. Після цього проводиться огляд, пальпація та провокація болючої тканини з урахуванням інших функціональних систем та структур. Цілісний підхід – це сильна сторона остеопатії.

Системний підхід до вісцеральних скарг включає в себе, в першу чергу, обстеження хребта з метою пошуку та вирішення можливих симпатичних уражень з їхніми зв’язками з відповідними органами (напр. Th10-L3 матки).

Потім відповідні парієтальні структури перевіряються на рухливість. До них відносяться тазостегнові суглоби, крижово-клубові суглоби та крижі. Обтураційний отвір заднього проходу та ямка прямої кишки перевіряються на тонус та болючість. Метою лікування остеопата є досягнення оптимізованої інфраструктури ураженої тканини. Це означає покращення мобільності органів за рахунок цілеспрямованої мобілізації фіксованих структур. Таким чином досягається покращення артеріального кровопостачання на місцевому рівні, а також стимулюється венозний та лімфодренаж. Результатом посилення кровообігу, як правило, є нормалізація напруженості тканин.

Для зменшення напруженості в черевній порожнині застосовуються діафрагмальні прийоми та мобілізація грудної клітки для реактивної стимуляції черевного дихання. Для загального поліпшення циркуляції в черевній порожнині є такі методики, як «великий маневр», при якому вісцеральний пакет мобілізується краніально. Ще одним важливим елементом остеопатичної терапії є розробка індивідуальної програми домашніх вправ, яка включає в себе рухові, дихальні та релаксаційні вправи.

Резюме

Значення остеопатичної терапії в лікуванні ендометріозу є загальновизнаним. C. Дарай та ін. підсумовують: «Наші результати підтверджують, що ОМТ (остеопатична маніпулятивна терапія) покращує якість життя та симптоми ендометріозу у пацієнток з колоректальним енометріозом». До подібних висновків приходять і M. Сіллем зі співавторами: остеопатія добре сприймається жінками з м’язовим напруженням тазового дна і видається ефективною терапією. На форумах пацієнтів (наприклад, EEL) часто можна зустріти такі коментарі як цей: «… я займаюся остеопатією і мені це дуже допомагає. У мене підтягується живіт через стрес або я виводжу стрес через живіт. Також маю багато спайок. Після кожної процедури я завжди відчуваю себе заново народженою, в шлунку стає легко і безтурботно».