Баластні речовини

Баластні речовини

автор: Carola Felchner

© marilyn barbone – Fotolia

Баластні речовини (інша назва клітковина чи рослинна клітковина) є речовинами, які людина отримує, споживаючи рослинні продукти. Існують розчинні та нерозчинні баластні речовини. Для людського організму вони вкрай необхідні, зокрема, вони допомагають травленню. Дізнайтесь тут, як саме вони діють на організм.

Баластні речовини: Зміст

• Що таке баластні речовини?
• Як саме впливають на організм баластні речовини?
• Баластні речовини: денна потреба та доза
• Баластні речовини: продукти харчування з високим вмістом клітковини
• Продукти харчування з високим вмістом баластних речовин

Що таке баластні речовини?

Клітковина – це звучить спочатку, як щось маленьке, нічого не варте. Насправді, організм не може обійтися без цих неперетравних складових харчових продуктів.Ці рослинні компоненти є надважливими для організму.

Існують розчинні та нерозчинні баластні речовини, які входять до складу основних баластних речовин.

Розчинні баластні речовини

Вони виступають в якості основного матеріалу, в якому вони зв’язані у великих кількостях з рідиною. У товстій кишці розчинні волокна перетравлюються корисними бактеріями, що живуть там, і розбиваються на короткі ланцюги жирних кислот і газів – що робить випорожнення  м’яким ілегким. Це дозволяє робити випорожнення швидко, без надмірних зусиль. Одночасно баластні речовини є продуктами харчування корисних бактерій, а також сприяють кращому розмноженню їх.  Також це призводить до збільшення об’єму випорожнення, що за оцінками фахівців, на 60% цього досягається завдяки корисним бактеріям.

Нерозчинні баластні речовини

Нерозчинні волокна пов’язані набагато меншою кількістю води, ніж розчинні волокна, але вони майже не розкладаються бактеріями, що збільшує об’єм випорожнення. Об’ємні випорожнення стимулюють скорочення кишок у кишківнику, що в свою чергу прискорює подальше транспортування продуктів розпаду і виведення їх з організму.

Як саме впливають на організм баластні речовини?

Речовини, які не перетравлюються, “розбавляють” баластні речовини енергією їжі, сприяючи тим самим виникненню почуття ситості. Вони впливають також на жування продуктів, і дозволяють повільно зростати рівню цукру в крові. Це хороші умови, щоб бути чи залишатися стрункими.

У такому проблемному явищі як запор, розчинні волокна відіграють важливу роль у полегшенні його, а також особливо для обміну речовин. Ви можете зменшити, наприклад, рівень ліпідів у крові і допомогти організму вивести з організму холестерин. Оскільки волокна зв’язують жовчні кислоти, вони виводяться з організму, що в свою чергу збільшує вироблення нових жовчних кислот у крові, що знижує рівень холестерину.

Крім того, клітковина корисна людям, хворим на діабет другого типу, а також запобігає виникненню раку товстої кишки і передміхурової залози.

В цілому, дієта з високим вмістом клітковини може попередити виникнення хвороб шлунково-кишкового тракту (наприклад запор, дивертикулез, рак товстої кишки, геморой), хвороб обміну речовин (таких як ожиріння, цукровий діабет), а також серцево-судинних захворювань (атеросклероз, інфаркт міокарда, гіпертонія).

Баластні речовини: денна потреба

Середня рекомендована добова потреба баластних речовин для дорослих становить 30 грам.  Це є еквівалентом наприклад, 200 г. капусти, 200 г. моркви, 100 г. столового буряка, 100 г. бобових продуктів або трьом скибкам хліба з муки грубого помелу з висівками.  Вказана кількість цих продуктів повинна обов’язково входити в добовий раціон людини.

У Німеччині 75 відсотків жінок (в середньому 25 грамів клітковини в день) і 68 відсотків чоловіків (в середньому 23 грамів клітковини в день) споживають нижче рекомендованої денної норми.

Найпростіший спосіб досягти вказаної норми клітковини в організмі людини – споживайте побільше овочів та фруктів, а також вермішель з твердих сортів пшениці, чорний хліб з висівками, нешліфований рис.

Але при надмірному споживанні клітковини може виникнути вздуття живота чи відчуття переповненості живота. В той же час, важливо випивати достатню кількість води, щоб волокно змогло набухати.