Лікування артрозу

Лікування артрозу

Консервативна терапія:
 «Гіаліновий хрящ не гоїться», - ця заява, зроблена шотландським анатомом Вільямом Хантером у 1760 році,
 не змінилася й донині. При остеоартриті працездатність знижується на різних рівнях. Оскільки артритний 
суглоб має вищий рівень тертя, його подолання потрібно більше зусиль. Атрофія м'язів (зниження інтенсивності 
м'язів та зміна картини активації на ЕМГ) також знижує працездатність. Артротичний біль також призводить до 
зниження сили завдяки механізму дії артрогенного м'язового гальмування (19).

Фізична активність за допомогою тренування сили, витривалості та гнучкості значною мірою сприяє покращенню 
функціональних можливостей, причому силові тренування мають найбільший ефект. Мета-аналізи за участю понад 
8000 пацієнтів та 60 рандомізованих досліджень не залишають жодних сумнівів щодо цього (20). Безперервна 
лікувальна фізкультура також полегшує симптоми остеоартриту у пацієнтів віком від 70 років (21). На молекулярному
 рівні фізична підготовка призводить до збільшення вмісту протеогліканів у структурі колагенових волокон хряща та, 
таким чином, покращує якість амортизації.

Важливість фізичного стану для літніх пацієнтів з остеоартритом стає очевидною у дослідженні EPOSA з 2942 учасниками
 віком 65–85 років: він показує кореляцію між ураженням суглобів артритом (особливо в нижніх кінцівках) та станом 
слабкості (слабкості) щодо частоти падінь, дефіциту фізичної працездатності (22)

ожна друга жінка і кожен третій чоловік віком від 70 до 79 років страждає на остеоартроз. Через зростання кількості 
захворювань у постійних хірургів-ортопедів і хірургів-травматологів є величезний обсяг поставок, який продовжуватиме
 зростати в майбутньому.

онсервативні методи лікування можуть успішно полегшити біль із невеликим ризиком, покращити рухливість та якість життя,
 а також уповільнити прогресування захворювань. Тому цим процедурам слід приділяти більший пріоритет

(Німецький медичний журнал)