вступити до клубу

Синдром хронічної втоми при раку: чому спорт – це чудодійний засіб

Додано: 04.09.2017 Автор:

Як правило той, хто проходить курс хіміотерапії, відчуває себе виснаженим та втомленим. Якщо виникає таке відчуття, і його неможливо перебороти сном, йдеться мова про синдром хронічної втоми. Щоб це успішно перебороти, потрібно не здаватись, а діяти. Чому? На це запитання відповість доктор Карен Штайндорф з Німецького науково-дослідного інституту раку у своєму інтерв’ю.

 

© Medienzentrum Uniklinik Heidelberg

Пані Штайндорф, пацієнти, які захворіли на рак, під час проходження хіміотерапії чи опромінення мають відчуття, що їм треба більше про себе піклуватись. Це правда?

Так, бо виникає замкнене коло: людина стає ще більш втомленою і втрачає м’язову масу. Спорт навпаки – запобігає або призупиняє загальне виснаження хворого на рак. Це ми можемо доказати у нашій студії на прикладі пацієнток, хворих на рак молочної залози. Половина з них пройшли курс силового тренування, інша половина – займалась вправами на розслаблення, в обох випадках ми отримали добрі результати. Цим порівняння ми підняли планку вище в порівнянні з попередніми дослідженнями.

І який результат?

Спортсменки мають значно нижчий рівень втоми, ніж ті, хто займався в групі релаксації. Спорт – це чудодійний засіб, рухливість може бути компонентом лікування, неначе медичний препарат. Звичайно, на практиці ніхто не висловлюється проти фізичних вправ, а також фізичного тренування та вправ на розслаблення. Можна припустити, що через ці заняття можна досягти ще більшого успіху.

Ви знаєте, як саме рухливість допомагає знизити рівень втомленості?

Ще не до кінця. Але під час наших досліджень ми взяли молекулярні маркери у наших пацієнток, які хворі на рак молочної залози. У тих, хто займався спортом, наприклад, рівень гормону стресу кортизолу був менший.  І також з одним із маркерів запалення Інтерлейкін-6, здається є взаємозв’язок: під час променевої терапії концентрація цього маркеру підвищується, він присутній у великих кількостях у пацієнток, які страждають на синдром хронічної втоми. Заняттями спортом його концентрацію вдається трохи знизити. Щонайменше частина позитивного ефекту через це вже ясна, але все ще не до кінця.

Але хіба все це відбувається не завдяки тренуванням?

Так, але дуже часто пацієнти страждають на виснаження тіла. Все це залежить, яке здоров’я у повсякденному житті мала пацієнтка, в якому стані була у неї м’язова система. Тому це все не так просто, як видається на перший погляд.

Треба займатись тренуваннями під наглядом спеціалістів, чи можна займатись і самому?

Пацієнти, хворі на рак, повинні, хоча б, на початковій стадії займатись під наглядом спеціалістів. Тут є важливим індивідульний підбір фізичного навантаження, можливі побічні дії від терапії або після операційні обмеження, на які слід зважати.

Де знаходяться спортивні курси для хворих на рак?

При великих онкологічних центрах, наприклад у нас в Гайдельберзі чи у Фрайбурзі, в Мюнхені, Кельні та Кілі. Є також місцеві спортивні групи хворих на рак, де вони займаються під наглядом спеціально навчених тренерів.

Спорт допомагає пацієнтам перенести терапію. Але є також студії, заняття у яких можуть підсилити позитивний результат лікування через рухливу діяльність?

Так, для хворих на рак молочної залози, рак товстої кишки та раку простати є спеціальні студії, де пацієнти займаються під наглядом спеціалістів. За результатами досліджень ці спортивно активні пацієнти живуть довше. Але позитивний результат може принести і спортивне минуле пацієнта. В іншій студії ми можемо показати, що пацієнтки, хворі на рак молочної залози, які раніше, перед захворюванням, займались спортом, краще справляються зі своєю хворобою, ніж ті, хто ніколи не займався.

Важливим є те, що для хворих на рак товстої кишки і рак молочної залози регулярні фізичні вправи діють навіть превентивно. В деяких випадах спорт може попередити рак. Чи є якась різниця, яким видом спортом займатись?

До цього часу вважається, що не має різниці, яким видом спорту займатись. Кожен вид спорту діє лише позитивно. Більшість студій пробували досліджувати вплив силових видів спорту, йшлося завжди про сильну залежність від сили м’язів. Згідно теперішніх рекомендацій достатньо займатись двічі на тиждень, незалежно від виду спорту.

Скільки необхідно займатись, щоб досягти ефекту покращення загального стану при ракових захворюваннях?

Сьогодні ми можемо точно ствердити: чим довше – тим краще, принаймні, для профілактичного ефекту.  Рекомендується займатись 150 хвилин в тиждень, до “сьомого поту”.

А ви самі займаєтесь спортом?

Так, звичайно. Рухливу діяльність я інтегрую у моє повсякденне життя. Кожного дня я добираюсь на роботу на велосипеді, долаючи 16 км. Разом з тим я займаюсь пілатесом, охоче катаюсь на гірському велосипеді. Минулого року я, навіть, їздила на велосипеді в Альпи.

Пані Штайндорф, дякую Вам за цікаву розмову.

*Доктор Карен Штайндорф керує в Німецькому науково-дослідному інституті раку відділенням рухливої діяльності, превентивного дослідження та раку у місті Гайдельберг. За свою наукову роботу “Рак і спорт” вона отримала Відзнаку Клаудії Шіллінг 2015 та Відзнаку за дослідження якості життя 2015.

Андреа Баннерт